Графік роботи
Понеділок: 8:00 - 15:00
Вівторок: 8:00 - 16:00
Середа: 8:00 - 15:00
Четвер: 8:00 - 16:00
П'ятниця: 8:00 - 15:00
Субота: 8:00 - 16:00
Неділля: -

Детальніше

Холецистит

Холецистит – запальний процес у стінках жовчного міхура (ЖМ), що супроводжується його функціональним розладом, а в деяких випадках формуванням конкрементів. На захворювання страждають близько 10 % населення. Найчастіше зустрічається у жінок середнього віку, які мають надлишок маси тіла. Діагностикою та лікуванням патології займається лікар-гастроентеролог.
Холецистит

Етіологія холециститу

Існує декілька теорій щодо механізмів розвитку запалення ЖМ. Найпоширеніші:

  1. Інфекційна. При дослідженні жовчі, конкрементів, стінки органу виявляють різноманітні патогенні кишкові мікроорганізми.
  2. Дискінетична. Атонія стінок міхура призводить до застою жовчі, порушення її відтоку, формування каменів, утворення токсинів, запалення.
  3. Ферментативна. Пошкодження жовчного міхура ферментами панкреатичного соку: холецистит у 45–90 % випадків протікає на тлі панкреатиту. Жовчна та панкреатична протоки з’єднуються в єдину печінкову протоку на рівні дванадцятипалої кишки (фатерів сосочок). При неможливості утворення часто відбувається панкреатопузирний рефлюкс (зворотній закид жовчі).
  4. Зміна хімічного складу жовчі внаслідок первинного ураження печінки.
  5. Судинна. Будь-які зміни міхурової артерії (здавлення, атеросклероз, тромбоз) призводять до порушень трофіки, кисневого голодування клітин, що стає причиною запальної реакції, а іноді некрозу.
  6. Холестероз. У 25–60 % пацієнтів із холециститом виявлено ліпоїдоз міхура.
  7. Імуногенна. Ушкодження стінок органу може бути спричинене гіперімунними реакціями.
  8. Інші механізми: різні дисфункції шлунково-кишкового тракту (дисбактеріоз, гепатит, запори, ін.).

Факторами, що провокують холецистит, можуть стати:

  • спадковість;
  • нераціональне харчування;
  • часті пологи (зниження тонусу черевної стінки призводить до порушення моторики жовчного міхура);
  • гіподинамія;
  • вроджені аномалії розвитку гепатобіліарної системи;
  • жовчнокам’яна хвороба;
  • голодування;
  • паразитози (лямбліоз, аскаридоз, опісторхоз);
  • зловживання спиртним та курінням;
  • дисбаланс гормонів в організмі;
  • дискінезія жовчовивідних шляхів;
  • заочеревенні пухлинні утворення, які здавлюють протоки міхура, тощо.

Класифікація холециститу

Існує декілька класифікацій холециститу в клінічній гастроентерології:

  1. За характером течії: гострий (з різким початком, вираженою клінікою) або хронічний (млявий) з розмитою клінічною картиною.
  2. За наявністю всередині порожнини каменів: калькульозний (85–90 % випадків) та некалькульозний (безкам’яний).
  3. За ступенем тяжкості симптоматики. Легка: симптоми слабо виражені, їх тривалість – не більш як 20 хвилин, біль проходить самостійно, загострення повторюється 1–2 рази/рік, тривалість загострення – 10–14 днів. Середня: стійка хворобливість, супроводжується диспепсією, напади повторюються понад 3–4 рази протягом року, їх тривалість – близько місяця. Тяжка: больовий синдром і диспепсія різко виражені, загострення – щомісяця, показано хірургічне лікування.

Клінічна симптоматика захворювання

Симптоми холециститу залежать від його характеру. Хронічна патологія характеризується хвилеподібним перебігом, у якому періоди ремісії чергуються з нападоподібним загостренням. Під час ремісії у пацієнтів ознаки захворювання відсутні або виражені дуже слабо у вигляді незначного дискомфорту в животі, можливі нудота (особливо після рясного вживання їжі), розлад дефекації. 
Гостра форма та періоди загострення хронічного холециститу виявляються такими симптомами:

  • напади болю різної інтенсивності (тупий, ниючий, пекучий) або відчуття тяжкості під правим ребром;
  • порушення травлення, що супроводжується діареєю, нападами нудоти, посиленням блювотного рефлексу (маси, що виділяються з домішкою жовчі), втратою апетиту, підвищеним газоутворенням, гіркотою в роті;
  • ознаки інтоксикації: гіпертермія, озноб, млявість, загальна слабкість, сонливість, пітливість, тахікардія.

При калькульозному холециститі до загальної картини додаються жовтянистість шкірних покривів, склер, знебарвлення калових мас, інтенсивно-бурштинове забарвлення урини. Можливі шкірні реакції на підвищений білірубін у вигляді висипань, що сверблять. 

Діагностика холециститу

Діагноз встановлюється після опитування пацієнта, аналізу його скарг, терапевтичного огляду, проходження клініко-лабораторного, інструментального обстеження. Методи діагностики, що використовуються:

  • загальноклінічний (з обов’язковим підрахунком формули) та біохімічний аналізи (печінкові проби, холестерин, білірубін, ін.) крові;
  • ЗАС;
  • дослідження калових мас (копрограма, прихована кров, наявність гельмінтів, ін.);
  • фракційне дуоденальне зондування;
  • ультрасонографія гепатобіліарної системи;
  • холецистохолангіографія (рентгенографія жовчного міхура з протоками);
  • ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія із введенням рентгеноконтрастного барвника через ендоскоп;
  • МР-холангіографія.

лечения холецистита

Лікування 

Програма лікування холециститу залежить від типу захворювання. При легких формах, не ускладнених холелітіазом, використовують консервативні методи терапії, які передбачають:

  1. Дієтичне харчування. Передбачає невеликі дози їжі кожні 3–4 години. Їжа готується на пару або подається у тушкованому вигляді. З меню виключають жирні продукти (припустима незначна кількість олії), солодощі, газовані напої, випічку. Дієта при холециститі повинна бути збалансована за нутрієнтами, мікроелементами, вітамінами. Їжа вживається у теплому вигляді.
  2. Медикаментозну терапію: НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби), анальгетики, спазмолітики, ферментні препарати (для поліпшення травлення). При інфекційному холециститі показані антибіотики. Якщо виявлено гельмінтів, призначають протипаразитарну терапію.
  3. Фізіолікування (спрямоване на підвищення тонусу органу, усунення запалення, знеболювання): електрофорез, УВЧ, високочастотна магнітотерапія та ін.

Хірургічне лікування (холецистектомія) призначають у разі складних форм з ускладненнями, неефективності консервативного лікування, наявності каменів в органі, а також за екстреними показниками. Операцію проводять за класичним протоколом (через розріз черевної стінки у правому підребер’ї) або лапароскопічно (з використанням ендоскопічного обладнання).

Наші спеціалісти

Ціни

Повторна консультація лікаря - гастроентеролога
410 грн
Консультація лікаря - гастроентеролога
440 грн
Залишити відгук
Оцінка:
Відгук отримано
Сталася помилка. Відгук не відправлено