Отит. Причини виникнення, симптоми, лікування
Отит — це загальна назва запального процесу у системі вуха. Залежно від локалізації патологічного процесу виділяють:
- Зовнішній отит (запалення зовнішнього слухового проходу):
- локальний (обмежений, наприклад, фурункул);
- дифузний;
- Середній отит (запалення барабанної порожнини, клітин соскоподібного відростка та слухової труби);
- Запалення внутрішнього вуха (лабіринтити; кохлеоневрит або так звана приглухуватість).
ПРИЧИНИ ЗАХВОРЮВАННЯ
Зовнішній отит
Зниження імунітету; попадання забрудненої води у вухо; травми; часте чищення слухового проходу ватними паличками, що призводить до мікротравм та подальшого приєднання бактеріальної та грибкової інфекції; порушення вуглеводного обміну (наприклад, цукровий діабет); грип; також різні алергічні процеси та інше. Деякі фактори можуть сприяти розвитку неінфекційного отиту: тривала сірчана пробка, екзема, себорея, нейродерматит, контактний дерматит (наприклад, при використанні слухових апаратів або сережок), алергія на місцеві препарати.
Середній отит
найчастіше інфекція проникає у середнє вухо із порожнини носа через слухову трубу. Це відбувається на тлі риніту, гострої респіраторної вірусної інфекції, грипу, синуситу, ангіни та ін (у дітей на тлі аденоїдиту). Можливе занесення інфекції по кровоносних судинах при ряді інфекційних захворювань (кір, скарлатина). А також гострий середній отит можливий через травму барабанної перетинки.
Захворювання внутрішнього вуха
причини різноманітні: інфекційні захворювання (грип і т.п.), лабіринтити, різні інтоксикації (в т.ч. лікарськими препаратами), травми (акустична, баротравма, черепно-мозкові), порушення кровообігу в судинах голови та шиї (остеохондроз, гіпертонічна хвороба, інсульти, стрес.
СИМПТОМИ
З найбільш поширених симптомів характерних і для зовнішнього і для середнього отитів – це біль у вусі та привушній ділянці, закладеність та іноді шум у вухах.
При захворюваннях внутрішнього вуха – різке запаморочення, іноді з нудотою та блюванням, нестійкість і хиткість ходи (більше характерно для лабіринтиту), зниження слуху та шум у вухах (більше для кохлеоневриту).
ЛІКУВАННЯ ОТІТУ
Перше, що необхідно зробити – це якнайшвидше звернутися до ЛОР-лікаря. Тільки лікар-отоларинголог зможе визначити вид отиту та стадію захворювання, призначити своєчасне та правильне лікування, і тим самим запобігти можливим ускладненням.
Загальне лікування отитів залежно від виду і стадії включає санацію порожнини носа, навколоносових пазух, глотки (при середньому отиті), знеболювальні засоби, жарознижувальні, антибактеріальні препарати, протинабрякові, протиалергічні, кортикостероїди, вітаміни, а також фізіопроцедури.
На тлі загального лікування обов’язково необхідне місцеве лікування.
При отитах, особливо при зовнішніх, необхідно виконувати так званий туалет слухового проходу (хоч би раз на 1-2 дні), тобто. видалити патологічні маси і лише після цього ввести у вушний зовнішній канал ліки (введення турунди з антисептиками, антибіотиками, закапування крапель та ін.). Це має робити лише ЛОР-лікар. Найчастіше необхідні фізіопроцедури.
При середніх отитах важливо спостерігати стан барабанної перетинки, її рухливістю; за відновленням прохідності слухової труби, а також намагатися запобігти утворенню рубців та спайок барабанної порожнини (для цього застосовується продування слухових труб за допомогою балона Політцера, катетеризація слухової труби, пневмомасаж барабанної перетинки).
Майже всі захворювання внутрішнього вуха лікуються в умовах стаціонару ЛОР-відділень.
УСКЛАДНЕННЯ
Несвоєчасність лікування, самолікування, а також важкі форми отитів можуть призвести до таких грізних ускладнень як лабіринтит, параліч лицьового нерва, менінгіт, отогенний сепсис, абсцес головного мозку та мозочка, які можуть призвести до смерті.
